Гумі або Лох Багатоквітковий

Вперше про цю рослину більшість садівників почули в кінці сімдесятих на початку восьмидесятих років минулого сторіччя. Мало яке видання оминуло цю тему. Дефіцит посадкового матеріалу та ще більший дефіцит інформації по вирощуванні, привели до того, що за декілька років, інтерес до цієї культури значно знизився, а в більшості садівників пропав і зовсім. До таких належу і я. В той час, мені вдалося купити саджанець гумі. Майже десяток років вирощування з мізерною врожайністю, привели до того, що я позбувся, більше двох метрів висотою, дерева. Як виявилося пізніше, основною причиною низької врожайності було те, гумі потрібно декілька дерев для перехресного запилення, мінімум два. Та і посадковий матеріал був насіннєвого походження.
І ось п’ять років тому я познайомився з дуже цікавою та унікальною людиною зі Львова, Гринів Лонгином Андрійовичем. Ми обмінювались інформацією по вирощуванню різних екзотичних рослин та посадковим матеріалом. Від нього я і отримав три сорти гумі, над селекцією яких Лонгин Андрійович працював понад 10 років. Надіслав він вкорінені однорічні відводки, які уже на другий рік порадували першими смачними, цілющими ягодами. А в цьому році врожайність перевершила всі мої чекання. Метрові кущики були щільно вкриті червоними плодами, під вагою гілля гнулися до землі. Усі три сорти з різним терміном дозрівання, навіть за розміром, смаком та формою ягід відрізнялись.
Ще після першої розмови з автором цих сортів, мене знову захопила ця культура. Я знову почав шукати гумі в колекціях знайомих садівників. Мені поталанило ще раз. На чернівеччині в господарстві Гуцула Івана Миколайовича я побачив ще один цікавий сорт гумі, який садівник відбирав на протязі довгого часу. Цікавий він був тим, що не потребував інших дерев для запилення. Таке деревце стане незамінним багатьом садівникам з обмеженим земельним простором.
Для тих хто знайомиться з цією рослиною вперше, коротко з історії. Гумі, або лох багатоквітковий (Elaeagnus multiflora) – ягідний чагарник, або невелике дерево, найближчий родич обліпихи, проте сильно відрізняється від неї і за зовнішнім виглядом, за смаком, та як і всі рослини з сімейства лохових, славиться своїми цілющими властивостями. Місця природнього поширення це Сахалін, Далекий Схід, Японія, Китай, Північна Корея. Там її називають «чудо-ягодою», «сахалінської обліпихою», «ягодою довголіття та молодості». Крім приємного смаку і декоративного виду, ягоди мають багато корисних властивостей. Її хімічний склад включає безліч біологічно-активних речовин, вітамінів та мінералів. У ягодах дуже високий вміст вітаміну С – більший ніж у цитрусових і навіть більший, ніж в чорній смородині – справжній рекордсмен за вмістом аскорбінової кислоти. Вітаміни містяться не тільки в ягодах, але і в листі рослини. Вживання ягід в їжу насичує організм вітамінами і мінералами, допомагає при шлунково-кишкових розладах, стимулює кровообіг, має загально зміцнюючу і тонізуючу дію. Ягоди потрібно вживати разом з кісточкою, яка багата на цілюще масло, що допомагає швидко знімати різні запалення в організмі.
Агротехніка вирощування не складна. Рослина любить сонячні захищені від вітру місця, але й чудово витримує напів тінь. Перші два роки на зиму бажано прикрити. Для цього пригинається до землі, пластика куща дозволяє це легко зробити. Пришпилюється дротом та накривається легким укриттям. Наприклад мішком з під цукру. В місцях де немає сніжного покрову, чимось більш теплим (Агро волокном). Коренева система поверхнева, тож мульчування піде лише на користь. Гумі, рослина корисна для ґрунтів. Колонії бактерій на її корінню збагачують землю азотом. Крім усього цього це прекрасний медонос.