Берека Лікарська

Хочу познайомити читачів блогу ще з одним плодовим унікальним деревом — Берека Лікарська (Sorbus torminalis), у Прикарпатті її називали Ведмежою грушею через надмірну любов ведмедів до її ягід. На жаль зараз мало людей можуть впізнати це дерево. Більшість і не підозрює про його існування.

Хоча Берека знана у 40 країн світу та є ровесницею Гінкго Білоба. Багато учених стверджують, що дерево є прародичем горобини, а деякі — горобини та глоду. У різних кліматичних поясах, життя дерева коливається від 100 до 400 років. Цікаво те, що самі старші представники Береки Лікарської були зафіксовані на Поділлі України, на початку минулого століття. Сивою давниною дерево було у великій пошані у наших предків. У язичницькі часи Берека була символом нашого краю. Дерево було оповите різними легендами та таємничими чутками. Вважалось, що саме в цьому дереві жила душа лісу чи тієї місцини де воно росло. І саме Берека була домівкою для міфічних мавок та лісовиків. Зрубати таке дерево означало накликати біду на себе та увесь свій рід. Навпаки, Береку садили біля своїх осель, як оберіг. Плоди вважали цілющими, а купання у відварі з листя та квітів омолоджувало та робило наших дівчат та жінок ще більш вродливими. У часи християнства, всі ці розповіді вважались забобонами, але шана до Береки була незмінна. В 1900 році на всесвітній виставці у Парижі, Береку було визнано — “Найкрасивішим деревом світу”. З розвитком промислової індустрії почалася масова вирубка дерев Береки через її надміцну та красиву деревину. Вона ніколи не тріскала, гарно полірувалась, ішла на виготовлення пропелерів до перших літаків, прикладів до зброї. До речі, найкращі арбалети середньовічної Англії виготовляли з цієї деревини. Згодом почалось виробництво дорогих меблів, прикрас, та головне виготовлення музичних інструментів. Останні звучали так, ніби дійсно у них була душа. Франція — знаменита своїми винними традиціями, використовує лише дерев’яні преси для віджимання вина та соку, гвинти до пресів виключно з Береки. Це далеко не повний перелік використання деревини. У дев’ятнадцятому столітті цей вид майже зник, усе було вирубано через красиву та міцну деревину, яка добре продавалась. Ось уже понад 100 років, деревина Береки одна з щонайдорожчих у світі. У Європі один кубометр коштує кілька тисяч євро… Це дерево занесене до Червоної книги майже 10 країн, в тому числі і України. Вдруге на нього звернули увагу в 1990 році в Німеччині, прийняли закон по відновленню популяції. На сьогоднішній день насадження Береки займає більше 1% від усіх зелених насаджень країни. На початку 20 століття про неї заговорили по усій Європі. Кілька десятиліть розшукувались та вивчались дерева, яким вдалося вціліти. У 2017 році Гарвардський університет опублікував у журналі “Journal of Ecology” матеріали цього дослідження. Пророблена надзвичайно захоплювальна велика робота. З якої я хочу виписати лише біохімічні аналізи виявлених органічних сполук, що були виділені з листя, суцвіть і плодів сорбус торміналіса, включаючи кофеїнову кислоту та п-кумаринову, флавоноїди – вітексин, апігенин, лютеолін, кверцетин і тортиналозид, стерини – кампестерол, стигмастерол та ситостерол , а також жирні кислоти, включаючи мірістичну, абсцизову, пальмітинову, пальмітолеву, стеаринову, олеїнову та ліноленову кислоти. Також O-глікозиди та C-глікозид вітексину який унікальний саме у S. torminalis. Ще ряд трітерпеноїдів було виявлено у корі. В усіх частинах присутній вітамін С, особливо у ягодах. Лікувальні властивості: Ягоди та відвари з листя застосовувались при лікуванні холери та дизентерії у минулому, зараз використовується як проти-діарейний, сечогінний, проти-запальний, проти-діабетичний засоби. Також рекомендовано для лікування кишкового тракту, бронхів та як відхаркувальний та засіб. Не дивно, що світова спільнота так зацікавилась цією культурою. Ми теж не пасемо задніх. З друзями ведемо пошуки, маємо непогані результати, знайшли декілька цікавих великоплідних зразків і навіть дерева іншого підвиду. Про це обов’язково розповім пізніше, а зараз про саме дерево. Висота від 5 до 25 м, в залежності від підвиду. Зазвичай високими деревами ростуть Береки з меншими за розміром ягодами та гіршими смаковими якостями. Структура та форма дерева дуже цікава, не схожа на інші дерева. 1,5 — 2 м. стовбур має дуже короткі скелетні гілки, що переходять у безліч тонких гілочок однакового приросту та товщини. При чому з дуже великою щільністю. Навіть ворони не проберуться серединою, не те що й людина. Райське місце для малих птахів взимку посмакувати ягодами. Білі квіти зібрані у китиці схожі на квіти глоду, запашні, цвітуть у травні. Гарне блискуче листя. Ягоди світло-коричневі, видовжені 1,2-1,5 см. у деяких форм до 2,5 см. У вересні починають коричневіти, але смачними стають після перших приморозків, тоді вони стають м’якими, приємного смаку, желеподібної консистенції, нагадують смак кураги. У Англії плоди Береки вважають ягідним скарбом та називають “Шашками”, з них виготовляють пиво, в якому не використовують хміль. В Німеччині готують горілку під назвою “ Wild Service — Дикий Сервіз” та віскі. Висіти можуть усю зиму, якщо звісно птахи дозволять. Мають маленьку насінину, або дві, але далеко не в кожній ягоді. Єдиний недолік – дуже повільне зростання саджанців пророщених з насіння. При розмноженні щепленням має значну перевагу — швидке плодоношення та розмноження. Добре сумісна з горобиною та глодом. Саме дерево не вибагливе, але найкраще росте на ґрунтах з глини та вапняків.

3 коментарі to “Берека Лікарська”

  1. Володимир коментує:

    Також кількасот дерев береки зростає на півдні Вінницької області у Національному природному парку Кармелюкове Поділля.

    http://karmelukove.com/engine/download.php?id=424&area=static

  2. Володимир коментує:

    Років 40 і більше тому, берекою займався Борис Максимович Махмет, він викладав лісову селекцію на кафедрі дендрології Української сільськогосподарської академії – тепер НУБіП. Колекція зібраних кращих форм була у дендросаду ще років 10 тому, сучасний стан не знаю.
    Коли з’явилася “чорноплідна горобина” – аронія, люди багато легенд про лікувальні властивості перенесли на нову культуру саме із береки, оскільки у останньої плоди теж можуть бути темні а сама берека уже трохи забулася.
    Сьогодні необхідно не просто врятувати береку а врятувати саме її крупноплідні форми. У західній Європі їх уже зі свічкою не знайти, а у нас ще зустрічаються. Крім того наші береки на східній і північно-східній межі ареалу у Європі і мають бути стійкі до екстремальних умов.

    http://journals.nubip.edu.ua/index.php/Lisivnytstvo/article/view/1077

    • В'ячеслав Францішко В'ячеслав Францішко коментує:

      Берекою активно зараз цікавляться у Європі. У кінці 2017 року Гарвардський університет опублікував у Екологічному журналі Британії велику працю 4 знаних у світі біологів по дослідженню цієї культури. Цікаво почитати – http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/1365-2745.12857/full

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>