Азійська груша (загально)

Груша, один з най улюбленіших плодів в Україні та за її межами. Годі уявити садок без дерева груші, плоди якої прикрасять кожен стіл своїми формами та красою, а смаковою гаммою можуть задовольнити любого гурмана.
Але зараз я хочу Вас познайомити з дещо незвичною грушою для наших садів, вірніше з окремим її видом – грушою азійською. Вона вже багато віків культивується в східних азійських країнах. Багато хто її вважає китайською грушою, інші японською, але ця груша насправді паралельно розвивалася в трьох країнах: у Китаї вона називалась – Наші, у Японії – Насі, у Кореї – Шинго. На сьогоднішній день є тисячі різних відомих різновидів азійських груш, кожен різниться за формою і кольором та смаковими якостями. Всі вони є родичами Pyrus ussuriensis (груша уссурійська) і Pyrus pyrifoliа (японська піщана груша). Завдячуючи груші уссурійській, в азійської груші поріг морозостійкості досить високий, більшість сортів витримують морози до -30 градусів за Цельсієм. За формою плоду, азійські груші поділяються на дві групи, одна з яких має круглу яблуко видну форму, інша – звичну для нас, грушовидну. Сорти японської селекції вирізняються круглою формою плодів (Chojuro, Kosui, Hosui, Imamuraaki, Nijisseiki, Niitaka, Okusankichi та інші). Більшість сортів китайської селекції мають грушоподібну більш звичну для нас форму плоду (Hwa-hong, Shen-li, Tsu-li, Ya-li та інші). Корейські селекціонери приділяли увагу розмірам плоду, завдяки їм, були виведені сорти з вагою плоду понад 500гр. до кілограма і більше.(Hwangkeum, Bong-ri, Dеn-Bae, Рі-Rang, Olympia, New Century та інші). І все таки пальму першості в виведені більшості сортів тримає впевнено Японія. Японські сорти є найбільш розповсюдженими і культивовані у світі. Самі японці поділяють сорти Насі, на дві групи. Більшість сортів відносяться до першої групи – Akanashi – варіюються від коричнево-зеленого до коричневого або мідного кольорів плодів груші, за звичай з жорсткою шкіркою. Та друга група – Aonashi – жовто-зелені груші, як правило з гладкою шкіркою плоду. Ще у країнах сходу цю грушу називають – Подарунковою. Обумовлена ця назва тим, що ціна на плоди Наші досить висока, тож її плоди рахуються хорошим дарунком. Цінується вона за високі смакові якості. В кулінарії, Наші прирівнюють скоріше до плодів, які втамовують спрагу, аніж голод.
Почесне місце плоди азійської груші займають у традиційній китайській медицині. Їх використовують для детоксикації організму, регенерації рідини, допомагають вони розчиняти слиз, втамувати спрагу, знімають неспокій, сприяють сечовипусканню, лікують запори, знімають очні болі, сприяють швидкому загоюванні ран, поліпшують пружність та здоров’я шкіри, полегшують кашель, лікують ларингіт та знімають болі в горлі. Саме основне: відновлюють та зберігають здоровий колір обличчя, усувають темні кола під очима.
Ще одна відмінність між азійськими і європейськими грушами в тому, що плоди європейських можна збирати недозрілими, дозріти вони можуть при зберіганні, при цьому поліпшуються як смакові якості, так і ароматні. В той час як азійські груші мають дозрівати тільки на дереві до збору врожаю. Стиглі європейські груші зазвичай в зрілому стані мають м’яку, маслянисту текстуру, плоди азійської груші тверді, хрусткі, соковиті і дуже солодкі (низька кислотність).
Значна перевага Наші над звичайною грушою – висока стійкість до грибкових захворювань. Це можна помітити не озброєним оком. Кора та листя мають неперевершений вигляд, природній блиск, міцність. Особливо це помітно восени, на більшості плодових листя жовтіє, опадає, Наші ще довго прикрашає сад своїм буйним листям. Разом з тим, деревина добре визріває і готова зустріти сувору зиму. Правда, не всі сорти такі морозостійкі. В окремі роки молодий приріст може постраждати від сильних морозів. Та за наступний сезон дерево відновлює свої позиції та знову радує хорошим врожаєм.
Агротехніка вирощування цієї груші не складна. Дерева швидко вступають у плодоношення, з 3-4 року після висадки в сад, дають уже відчутні врожаї. Зацвітають вони і в перший, і в другий рік після садіння, але в цей період цвіт потрібно видаляти. Потрібно надати можливість дереву набрати сили, щоб в послідуючих роках отримувати добрий врожай. Деякі садівники описують азійську грушу в сірих тонах – немає розміру, смакові якості посередні та на любителя, так може сказати лише той, хто працює за штампами. У кожної культури є свої секрети у вирощуванні та досягненні високих врожаїв. Декількома з них я зараз поділюся з читачами. Усі сорти даного виду груш є частково самоплідними. Тобто, для запилення квітів під час цвітіння, не потрібне друге дерево. Цвіте ж груша, як усі знають, не поодинокими квітками, а цілими китицями. Тож після цвітіння потрібно прорідити зав’язь, та залишити по одному плодику в китиці. Лише в цьому випадку ви отримаєте гарний врожай добірних груш з високими смаковими якостями. Друга умова – збирати груші після повної стиглості. Стиглість плодів легко пізнається по зміні забарвлення. Плоди з зеленою шкіркою змінюють її на лимонно-жовту, з коричневою, міняються на дуже привабливий мідний колір. Ще одно, плоди потрібно зривати руками одягненими в шерстяні рукавички. Груші тверді, але міцно тримаються на дереві. Голими пальцями можна зробити незначні вдавлювання, на місці яких утворюються «синці», які псують товарний вигляд. В цілому, догляд за деревами та агротехніка вирощування нічим не відрізняється від догляду за європейськими сортами. Форма дерева колоноподібна, в ряду можна садити через 1,5 м. у міжрядді 3 м. Це якщо площа вашого садка невелика. Промислові посадки Наші на батьківщині посаджені за іншою схемою. Дерева в ряду повинні бути розташовані як мінімум від 3 до 4,5 м. відстань між рядами від 5 до 6 м. Крона груш формується у вигляді чаші з 4 і більше провідниками.

3 коментарі to “Азійська груша (загально)”

  1. борис коментує:

    я замітив , що груша-дичка являється універсальною підщепою для зерняткових. Я щіплював на неї яблуню, горобину, аронію, айву, глід, мушмулу, та іргу. Все чудово прижилося. І зростання з підщепою непогане.
    Залишилось попробувати прищепити хеномелес низький та високий, а також горобину домашню.
    а от навпаки, прищепити грушу на всі ці культури, тозростання гірше, і такі комбінації недовговічні.

  2. борис коментує:

    чи сумісна наші з айвою. чи можна її прищепити на айві

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>