“дика осіння маслина”

Нікого зараз не здивувати такою культурою, як обліпиха, чи її родичка по виду — гумі. Обидві ці культури належать до Лохів (Elaeagnaceae), Що налічує біля 100 видів. До вашою уваги один із самих яскравих представників цієї родини — Лох Парасольковий, Акігумі, дика осіння маслина, (Elaeagnus umbellata). Рослина корінна для Китаю, там її широко використовують в народній медицині. Але першими на неї звернули увагу, як на плодову, у США.

На наприкінці 20-го століття вона була завезена інженерним корпусом американської армії, щоб за допомогою насаджень утримувати схили великої системи автомобільних доріг у штатах Мічиган та Огайо. Діло в тому, що кущі (дерева) лоха Парасолькового можуть швидко зростати на дуже “бідних” ґрунтах, збагачуючи їх азотом, який виробляється у великих кількостях кореневими бактеріями цього виду. При цьому даючи поживу іншим культурам, які проростаючи теж скріплювали схили над шляхами. Плодовий потенціал першими оцінили птахи. Усіх розмірів та мастей вони злітались восени поласувати ягодами. Пізніше почали підтягуватись і люди. З міст, і сіл приїздили цілими сім’ями на збір урожаю — вистачало усім. З’явилось чимало рецептів по переробці та заготівлі ягід. Зовсім недавно осінньою маслиною зацікавились біологи, зроблений біохімічний аналіз, відібрані найбільш великоплідні зразки. У ягодах міститься до 22% цукрів, органічні кислоти, кальцій, калій, фосфор, вітаміни Е, В1, В2, С, жири – до 7,5%. У народній китайській медицині рослину використовують в якості противірусного та антибактеріального засобу, рекомендують при запальних процесах в організмі. З листя готують відвари і настої, які сприяють зниженню температури тіла при лихоманці та застуді, їх застосовують зовнішньо при радикуліті, ревматизмі, подагрі. Плоди лоха здатні поліпшити пам’ять і полегшити протікання малярії, вони також надають відхаркувальний і сечогінний ефект. Крім цього, його ягоди – смачний тонізуючий і загально-зміцнювальний засіб, необхідний усім, у кого є проблеми з серцево-судинною системою. Відвар з сухих плодів добре допомагає при колітах і проносах. Сьогодні ця культура рекомендована для промислових насаджень у світі. Парасольковий лох поселився в моєму саду 7 років тому. Отримав саджанець з Дніпровщини від свого товариша по духу, садівника Чередника Бориса Івановича. Діждавшись першого врожаю, був дуже вражений чудовими новими смаковими відчуттями. Смак спілих ягід дуже нагадує смак зерен гранату — приємний, кисло-солодкий, ароматний, багатий. Ягода червона, не вражає своїм розміром — 5-6 мм. в діаметрі, але компенсує кількістю. На кущі немає пустого місця, відчуття ніби хтось обклеїв ягодою стовбур та усі гілля. Після цього почав активно шукати інформацію та нові зразки цього сімейства. Отримав кілька з США. З Ірландії вдалось отримати дуже рідкісний жовто-плідний екземпляр, що відрізняється не лише кольором ягід, але й смаком, більш фруктовим. За роки вирощування помітив, що рослину можна вирощувати у вигляді куща, а також у вигляді дерева до 4 м. висотою. В молодому віці може мати рідкі колючки. На старших плодоносних гілках колючок не має. Рослина однодомна — може плодоносити в одиночних посадках, правда тоді в плодоношення вступає пізніше. Культура не вибаглива до ґрунтів. Може рости в на пів тіні, але краще почувається на сонячних місцях. Її можна віднести до безпроблемних культур. Родить щорічно, весняні заморозки не шкодять цвітінню. Може пошкоджуватись морозами за — 30, але швидко відновлюється з кореневої системи. Дозріває переважно у вересні. Ягоди можуть висіти до постійних морозів. Хороший медонос. Так само рясно квітує невеличкими білими квітами, які приємно пахнуть. Листя, квіти, пагони такі ж самі, як у Гумі. Ягоди смачніші за ягоди Гумі. Рекомендовано споживати в свіжому вигляді разом з кісточками, які багаті на оливкову олію. Також для виготовлення варення, желе, джемів, цукатів, вин. Найбільш цінними, з точки зору народної медицини, є його плоди, хоча в лікувальних цілях використовуються також квіти, листя, кора. При заготівлі сировини листя збирають в першій половині літа, квіти – в травні та на початку червня. Сушать їх під навісом або в спеціальних сушарках при температурі не вище 40-50 ° C. Зберігати готову сировину можна в межах двох років, після чого воно втрачає свої корисні властивості.