Гігантський інжир – сорт Голіаф

 

     

      Вирощуванням екзотичних фруктів в Україні уже нікого не здивуєш. До речі, в останні роки в умовах наших кліматичних зон вони показують себе краще ніж наші традиційні садові культури.

   

   На разі хочу загострити увагу на інжирові, та поділитись кількома порадами по вирощуванню цього екзотичного фрукта. Інжир досить поширений у садівництві нашої країни. Про його цілющі властивості та агротехніку вирощування не раз описувалось у різних виданнях, тож повторюватись не буду. У більшості випадків інжир радять висаджувати у глибоких ямах, в яких він укривається на зиму. Це важка праця, яка не кожному під силу. Тим більш, що це не раціонально і мало ефективно. Поясню: Яку би ми яму не викопали, за декілька років вона стає замалою — постійне підживлення та мульчування, яке за лічені дні заповнюється корінням, не довговічність підручних матеріалів (дошки, тонка бляха і т.п.), якими обкладаються стінки викопаної ями, і саме головне – ріст самого куща (саме кущем ми формуємо саджанець). Все це разом за років 4-5 приводить до того, що наша яма далека від того місця де можна сховати від морозів нашого куща. На багато простіше робити раз на 3-4 роки навколо куща каркас, чи з дерева, чи з металу — кому як спідручно. Потім його щільно обкласти пінопластом, краї обов’язково мають бути закопані у землю на 20 см. Поверх пінопласту натягується агроволокно білого кольору. Це щоб не провокувати ранній сокорух у теплі зими. Агроволокно бажано найбільшої щільності, щодо пінопласту, то товщину вибираєте відповідно до сили морозів у вашому регіоні. Чим нищі морози, тим товстіші стінки. Щоб кущі було легко вкладати на зимівлю, потрібна на протязі вегетації пригинати та фіксувати під кутом 45 градусів молоді пагони. Якщо кут більший, то при згинанні здерев’янілі пагони часто ламаються, втрачається значна частина врожаю. Перед вкладанням місце зимівлі очищується від листя та бур’янів. Під гілля підставляються дерев’яні дошки або кругляки. Інакше гілля пусте коріння та приросте до землі. Обов’язково потрібно до сховища покласти мишачої отрути, щоб не допустити пошкоджень гризунами.

Простіше вирощувати інжир у домі чи квартирі. Підібрати ємність, зробити дренаж (я роблю його з кусочків пінопласту — фракція 3-4 см.), Формувати красивіше і практичніше деревцем. Не давати кожному пагону відростати більше ніж 30 см. далі верхня брунька прищеплюється. Поливається, підживлюється та збирається врожай до 3 раз на рік. Обов’язкова умова — коли деревце починає скидати листя, перестаємо поливати на один місяць часу. Далі обережно поливаючи виводимо з цього стану дерево. Кожен рік 10-15 см. верхнього шару субстрату замінюємо на перегній, або іншу поживну суміш. Знімаємо разом з корінцями, це не критично. І головне, чим більша ємність для коріння, тим кращі врожаї.

    Який садівник не мріє виростити у себе фрукти з рекордною вагою та розміром. Знайомтесь один із самих велико-плідних сортів інжиру — Голіаф, селекції США. Вирощую його з десяток років. Щорічно знімаю по два врожаї, у липні перший, та у вересні жовтні другий. Плоди гарно визрівають, але другий врожай надто потужний, приходиться самі молоді обривати, тим самим прискорювати ріст та дозрівання інших. Але це проблема відкритого ґрунту. У домі визріває усе, радуючи смачними плодами до Нового року. Плоди вагою від 80 до 180 грамів. Не зважаючи на такі розміри, дуже солодкі. У мої колекції біля десятка різних сортів інжиру, але саме Голіаф бентежить усіх знайомих своїм розміром та смаком. Дехто запитує, що це за сорт груші з таким незвичним листям. І дійсно, не у кожного сорту груші 6 плодів можуть заважити кілограм.